Оніміння рук або ніг — це відчуття, яке люди описують по-різному: «мурашки», поколювання, печіння, зниження чутливості, відчуття холоду чи «ватної» кінцівки. Іноді воно виникає після сну в незручній позі або тривалого сидіння й минає за кілька хвилин. Проте повторні, тривалі або раптові епізоди можуть бути ознакою порушення роботи периферичних нервів, спинного чи головного мозку.

Саме невролог оцінює, на якому рівні виникла проблема, визначає необхідний обсяг обстежень і допомагає відрізнити тимчасове здавлення нерва від станів, що потребують невідкладної допомоги.

Що означає оніміння рук і ніг

Чутливість забезпечує складна система. Рецептори шкіри сприймають дотик, температуру, біль і тиск. Далі інформація передається нервовими волокнами до спинного, а потім до головного мозку, де людина усвідомлює відчуття. Якщо на будь-якій ділянці цього шляху виникає порушення, можуть з’явитися оніміння, поколювання або зниження чутливості.

У медицині такі відчуття називають парестезіями. Парестезія — це незвичне відчуття без очевидного зовнішнього подразника. Воно може бути короткочасним, наприклад після здавлення руки під час сну, або тривалим, коли нервова тканина постійно подразнюється чи пошкоджується.

Важливо оцінювати не лише сам факт оніміння, а й його особливості:

  • де саме воно виникає;

  • охоплює одну чи кілька кінцівок;

  • з’являється раптово чи поступово;

  • триває секунди, хвилини, години або не минає;

  • супроводжується болем, слабкістю чи порушенням рухів;

  • залежить від положення тіла;

  • посилюється вночі або під час фізичного навантаження.

За цими ознаками лікар може припустити, яка частина нервової системи потребує детальнішої перевірки.

Коли оніміння може бути тимчасовим і не становити небезпеки

Найпоширеніша побутова причина короткого оніміння — механічне здавлення нерва або судин. Це може статися після тривалого сидіння зі схрещеними ногами, сну на руці, роботи в незручному положенні чи носіння тісного взуття.

У таких випадках відчуття зазвичай:

  • має чіткий зв’язок із положенням тіла;

  • виникає в обмеженій ділянці;

  • швидко зменшується після зміни пози;

  • не супроводжується слабкістю;

  • не повторюється без очевидної причини.

Одноразовий короткий епізод найчастіше не свідчить про серйозне захворювання. Однак якщо оніміння виникає регулярно, триває довше, поширюється на більшу ділянку або поєднується з іншими симптомами, варто звернутися до невролога.

Навіть відчуття, яке спочатку здається «звичайним затерпанням», іноді може бути проявом тунельного синдрому, ураження нервового корінця або полінейропатії. Тому важливе не лише саме оніміння, а його частота, тривалість і динаміка.

Основні неврологічні причини оніміння рук

Оніміння кистей, пальців або всієї руки може виникати через подразнення нерва на різних рівнях — від шийного відділу хребта до зап’ястка.

Здавлення нерва в шийному відділі хребта

Нервові корінці, які виходять зі спинного мозку в ділянці шиї, відповідають за чутливість і рухи рук. Їх подразнення може бути пов’язане з віковими змінами хребта, випинанням міжхребцевого диска, звуженням отворів для нервів або м’язовим спазмом.

Оніміння в такому разі нерідко поєднується з болем у шиї, плечі чи руці. Воно може посилюватися під час повороту або нахилу голови. Іноді людина помічає слабкість у кисті, незручність під час застібання ґудзиків чи утримання предметів.

Самостійно встановити, який саме нервовий корінець уражений, неможливо. Для цього невролог перевіряє чутливість, рефлекси, м’язову силу та за потреби призначає інструментальні дослідження.

Синдром зап’ясткового каналу

При синдромі зап’ясткового каналу стискається серединний нерв у ділянці зап’ястка. Найчастіше німіють великий, вказівний, середній і частина безіменного пальця. Симптоми можуть посилюватися вночі, під час роботи за комп’ютером, керування автомобілем або тривалого утримання телефона.

Деякі пацієнти прокидаються через поколювання та намагаються «струсити» кисть. У міру прогресування може зменшуватися сила захвату, з’являтися незручність під час дрібних рухів.

Схожі симптоми бувають і при інших ураженнях нервів, тому важливо не обмежуватися самостійним носінням ортеза чи застосуванням місцевих засобів без уточнення причини.

Здавлення ліктьового нерва

Ліктьовий нерв проходить поблизу внутрішньої поверхні ліктя. Його подразнення часто спричиняє оніміння мізинця та безіменного пальця. Симптоми можуть з’являтися після тривалого спирання на лікоть або сну із зігнутою рукою.

Якщо здавлення триває довго, іноді виникає слабкість кисті, складність із розведенням пальців, утриманням чашки чи ключів. У такій ситуації консультацію невролога не варто відкладати.

Ураження плечового сплетення або периферичного нерва

Оніміння руки може виникати після травми плеча, сильного розтягнення, перелому, операції або тривалого здавлення. Локалізація симптомів залежить від того, який нерв пошкоджений. Часто приєднуються біль, слабкість або обмеження рухів.

Після травми важливо оцінити не лише кістки та суглоби, а й стан нервових структур. Навіть за відсутності перелому нерв може бути розтягнений або стиснений набряком.

Основні причини оніміння ніг

Оніміння стоп, пальців ніг, гомілок або стегон може бути пов’язане з поперековим відділом хребта, периферичними нервами, обмінними порушеннями чи захворюваннями судин.

Подразнення нервового корінця в поперековому відділі

Коли нервовий корінець у поперековому або крижовому відділі подразнений, оніміння може поширюватися від попереку чи сідниці вниз по нозі. Часто воно поєднується з болем, який пацієнти описують як простріл, печіння або «електричний струм».

Симптоми іноді посилюються під час нахилу, кашлю, тривалого сидіння або підняття важких предметів. Може знижуватися сила стопи, виникати відчуття, що нога «підвертається» чи погано слухається.

Наявність болю в спині не є обов’язковою. У деяких людей основним проявом стає саме оніміння або слабкість у нозі.

Полінейропатія

Полінейропатія — це одночасне ураження багатьох периферичних нервів. Зазвичай симптоми починаються зі стоп і поступово піднімаються вище. Людина може відчувати поколювання, печіння, оніміння, підвищену чутливість до дотику або, навпаки, погано відчувати температуру та біль.

Однією з поширених причин полінейропатії є цукровий діабет. Також нерви можуть уражатися через дефіцит деяких вітамінів, надмірне вживання алкоголю, захворювання нирок, щитоподібної залози, аутоімунні процеси, інфекції або дію окремих лікарських засобів.

За полінейропатії важливо не лише зменшити неприємні відчуття, а й знайти основну причину. Саме від цього залежить подальша тактика.

Тунельні синдроми нижніх кінцівок

Периферичні нерви можуть стискатися не лише в руках. Наприклад, у ділянці гомілковостопного суглоба можливе здавлення великогомілкового нерва, а біля коліна — малогомілкового нерва.

Такі стани можуть проявлятися онімінням стопи, пальців, зовнішньої поверхні гомілки або слабкістю під час піднімання стопи. Провокувальними чинниками бувають травми, набряк, тривале сидіння в певній позі, тісне взуття чи анатомічні особливості.

Порушення кровообігу в ногах

Не кожне оніміння має неврологічне походження. За порушення артеріального кровотоку можуть виникати холод у стопах, блідість, біль під час ходьби, повільне загоєння ран. Венозні проблеми частіше супроводжуються набряком, важкістю та зміною кольору шкіри.

Невролог під час огляду враховує ці ознаки й за потреби рекомендує консультацію судинного хірурга або інше профільне обстеження.

Оніміння одночасно в руках і ногах

Коли незвичні відчуття з’являються одночасно в кількох кінцівках, спектр можливих причин ширший. Це може бути полінейропатія, порушення обміну речовин, дефіцит вітаміну B12, ураження спинного мозку, деякі аутоімунні або запальні захворювання нервової системи.

Важливе значення має швидкість розвитку симптомів. Поступове симетричне оніміння стоп і кистей частіше характерне для периферичного ураження нервів. Раптове оніміння руки й ноги з одного боку може свідчити про гостре порушення мозкового кровообігу.

Окремої уваги потребує відчуття «пояса» на тулубі, порушення ходи, слабкість у ногах, нестійкість або проблеми з контролем сечовипускання. Такі симптоми можуть вказувати на ураження спинного мозку й потребують швидкої медичної оцінки.

Коли оніміння потребує невідкладної допомоги

У деяких ситуаціях чекати планового прийому небезпечно. Необхідно викликати екстрену медичну допомогу, якщо оніміння виникло раптово та супроводжується хоча б одним із таких симптомів:

  • слабкістю руки, ноги або половини обличчя;

  • асиметрією обличчя;

  • порушенням мовлення чи розуміння слів;

  • раптовим погіршенням зору;

  • сильним незвичним головним болем;

  • запамороченням із втратою рівноваги;

  • порушенням координації;

  • втратою свідомості.

Ці ознаки можуть бути проявом інсульту. Навіть якщо вони зникли через кілька хвилин, медична оцінка потрібна негайно, оскільки короткочасний епізод іноді є транзиторною ішемічною атакою — тимчасовим порушенням кровопостачання мозку.

Термінового огляду також потребує оніміння обох ніг після травми спини, особливо якщо з’явилися слабкість, втрата чутливості в ділянці промежини, затримка сечі або нетримання. Така комбінація може бути ознакою значного здавлення нервових структур у нижній частині хребта.

Невідкладно звернутися по допомогу слід і тоді, коли слабкість швидко поширюється від ніг угору, стає важко ходити, ковтати або дихати. Подібні симптоми можуть виникати при гострих ураженнях периферичної нервової системи.

Коли варто записатися на планову консультацію невролога

Плановий огляд потрібен, якщо оніміння:

  • повторюється без очевидної причини;

  • зберігається кілька годин або постійно;

  • поступово посилюється;

  • поширюється на нові ділянки;

  • виникає вночі й порушує сон;

  • поєднується з болем у шиї, спині чи кінцівці;

  • супроводжується слабкістю або незручністю рухів;

  • впливає на ходьбу, роботу кистей чи рівновагу;

  • з’явилося після травми;

  • виникає на тлі цукрового діабету, захворювань щитоподібної залози чи дефіцитних станів.

Не варто чекати, доки чутливість зникне повністю. Тривале здавлення або пошкодження нерва іноді призводить до стійкої слабкості, зменшення об’єму м’язів і тривалого відновлення.

Які супутні симптоми важливо повідомити лікарю

Перед консультацією корисно пригадати, коли саме почалися симптоми та як вони змінювалися. Неврологу важливо знати, чи є біль, печіння, судоми, слабкість, порушення рівноваги, зміни температури або кольору шкіри.

Також слід повідомити про:

  • нещодавні травми;

  • операції;

  • гострі інфекції;

  • хронічні захворювання;

  • приймання ліків;

  • особливості харчування;

  • вживання алкоголю;

  • можливий контакт із токсичними речовинами;

  • подібні симптоми в минулому.

Не менш важливо описати точну локалізацію оніміння. Наприклад, оніміння мізинця має інше діагностичне значення, ніж зниження чутливості великого пальця або всієї кисті.

Як відбувається консультація невролога

Прийом починається з детальної розмови. Лікар уточнює, коли з’явилося оніміння, що його провокує, скільки воно триває та які симптоми виникають одночасно.

Під час неврологічного огляду оцінюють:

  • чутливість до дотику, болю й температури;

  • м’язову силу;

  • сухожильні рефлекси;

  • координацію;

  • ходу;

  • стан черепних нервів;

  • ознаки подразнення нервових корінців;

  • розподіл оніміння по шкірі.

Це допомагає визначити, де саме може бути порушення: у головному мозку, спинному мозку, нервовому корінці, нервовому сплетенні або периферичному нерві.

У багатьох випадках уже після огляду лікар може сформувати попередню діагностичну гіпотезу та визначити, які обстеження справді потрібні. Це важливо, оскільки однаковий симптом не означає однакову причину.

Які обстеження можуть призначити при онімінні кінцівок

Обсяг діагностики залежить від результатів огляду. Не кожному пацієнту потрібні всі можливі дослідження.

Лабораторні аналізи

Аналізи можуть допомогти виявити порушення рівня глюкози, функції щитоподібної залози, дефіцит вітаміну B12, зміни в роботі нирок або печінки, ознаки запального чи аутоімунного процесу.

Перелік показників визначають індивідуально. Самостійне здавання великої кількості аналізів без огляду часто не дає відповіді на питання про причину симптомів.

Електронейроміографія

Електронейроміографія оцінює, як нерв проводить електричний сигнал і як працюють м’язи. Дослідження допомагає підтвердити тунельний синдром, полінейропатію, ураження нервового корінця або окремого периферичного нерва.

Метод також може показати приблизний рівень і вираженість ураження. Однак результати завжди потрібно оцінювати разом зі скаргами та даними неврологічного огляду.

Магнітно-резонансна томографія

МРТ може бути доцільною при підозрі на ураження головного мозку, спинного мозку, міжхребцевих дисків або нервових корінців. Але саме по собі виявлення змін на знімках ще не означає, що вони спричиняють симптоми.

Наприклад, вікові зміни хребта нерідко трапляються й у людей без болю чи оніміння. Тому результати МРТ має оцінювати лікар у контексті клінічної картини.

Дослідження судин

Якщо є ознаки порушення кровообігу, можуть призначити ультразвукове дослідження судин або консультацію судинного спеціаліста. Це особливо важливо при холодних кінцівках, зміні кольору шкіри, болю під час ходьби чи слабкому пульсі на стопах.

До якого лікаря звертатися при онімінні рук і ніг

Почати доцільно з консультації невролога, особливо якщо оніміння повторюється, поширюється, супроводжується болем, слабкістю або порушенням рухів. Після огляду лікар визначить, чи потрібні додаткові консультації ендокринолога, судинного хірурга, ортопеда-травматолога, нейрохірурга або іншого спеціаліста.

У медичному центрі Оксфорд Медікал у Львові можна пройти консультацію невролога, неврологічний огляд і отримати індивідуально сформований план подальшої діагностики. Звернення на ранньому етапі допомагає своєчасно з’ясувати причину оніміння та не пропустити стани, які потребують швидкої медичної допомоги.